Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Привіт, прекрасні діти Божі, нащадки Будд і Христа. Я дуже хотіла поговорити з тобою кілька днів тому, але Я була надто зайнята, надто зайнята. Тож сьогодні Я просто скоротила свою роботу наполовину й надолужу її завтра. Сьогодні немає нічого надто термінового, тому Я можу з вами поговорити, щоб Ви знали, що Я ще тут, жива.Ніхто не знає, як довго. Цінуйте своє життя та час на Землі, щоб у вас було достатньо можливостей для практики, щоб духовно піднести себе та оточуючих. І багато інших аспектів, таких як чесноти, мораль, мудрість – це те, що Ви можете принести тим, кого любите, і тим, кому пощастило бути поруч з вами, духовним практикам високого рівня. І якщо Ви все ще на низькому рівні, не хвилюйтеся; Ви потрапите туди, якщо будете щирими; де є бажання, завжди знайдеться спосіб. Просто іноді наш організм не слухається нашої волі. Спробуйте навчити його, що робити.Зараз літо, або коли занадто жарко, Ви можете поставити в неї маленьку миску з холодною водою з льодом, якщо у вас є лід, і покласти туди рушник, коли вам стане дуже жарко, навіть якщо Ви вже не вкриті трохи тканини, якщо Ви живете один, як яЯ Насправді Ви можете робити все, що завгодно.А якщо занадто жарко, можна залишити вікно відкритим. І якщо Ви турбуєтеся про привидів і таке інше, якщо Ви хороший практик, вам не варто хвилюватися. Але Ви можете включити світло в саду, щоб навколо вашого будинку було освітлено. Більшість привидів хвилює світло, якщо вони знаходяться за межами вашого будинку. Нічого страшного. Є привиди також поруч з вами або біля вас або біля вашого будинку. Це невидимі речі. Іноді простір для них не має значення. Але ми можемо знайти притулок у Небесному Методі внутрішнього Небесного Світла без світла та внутрішнього Небесного Звуку без звуку. Ви це знаєте, і Ви будете у безпеці. Залиште Supreme Master TV увімкненим у фоновому режимі, щоб почуватися безпечніше.Насправді Я вірю, що всі Ви почуваєтеся в безпеці та добре, як і Я, коли була молодшрю. Завдяки методу внутрішнього Еебесного Світла та Звуку вам ніколи не слід ні про що турбуватися. Коли Я була трохи молодшим, Я іноді бачив навколо білі фігури, майже прозорі, але ніколи не відчувала страху. І після того, як Я стала більш просвітленою, ніж зазвичай, Я ходила будь-де сама, навіть у темряві. Як у Гімалаях, у мене ніколи не було ліхтарика чи чогось подібного, Я тоді не могла собі дозволити! А в Гімалайських горах і лісах ввечері дуже швидко темніє. Ну, коли Я була там, дуже швидко темніло. Іноді Я йшла до бібліотеки, щоб взяти книжки або щось там почитати, а потім, навіть коли вони зачинялися і мені потрібно було йти додому, йти було далеко. У вас немає автобусів і таксі, як у містах. Там ти йдеш пішки, і навіть якщо хочеш екіпаж або коня, то треба їхати в село, в центр міста, щоб замовити або взяти напрокат.Я жила у лісі в глинобитній хаті. Здебільшого так і було. А вночі, коли йшла додому, просто йшла. Все було темно. Там темніше, ніж у містах. Так чи інакше, навіть якщо Ви живете не в межах міста, Ви живете поблизу міста, світло з міста також може допомогти вам побачити трохи шляху. Але в Гімалаях, у лісі, все темно, темно. До цих пір, коли Я згадую, Я дивуюся, як Я потрапляла додому. Але так Я жила раніше. Я ніколи нічого не боялася. Я ніколи не знала, що означає боятися.Коли Я була дитиною, так, деякий час, тому що люди завжди розповідають вам історії про привидів, історії про тигрів, історії про відьом і лякають дітей. Тому, коли Я йшла додому, Я була трохи налякана але лише тимчасово, дуже швидко пройшов, як і ти старішаєш. Коли ти молодий, час так швидко минає.Але в Гімалаях нічого подібного немає. У джунглях особливо ні. Але мені цікаво, як Я потрапляла додому. Я щойно йшла додому. Здавалося, мої ноги знають, куди йти. Тільки зараз Я про це подумала. Я думала, що Я мав бути як дурна чи божевільна жінка. Я пішла шукати Бога. Я думала, що знайду його в Індії в Гімалаях. Я ніколи не готувалася. У мене навіть намету не було. У мене була тільки парасолька, а грошей у мене зовсім не було; Мені довелося його розтягнути. Тому, якщо в мене не було кімнати десь у Гімалаях, Я просто мала спати під парасолькою. Хоча б голова не промокла, а це важливо. У ті дні Я не знала, що означає “страх”. І зараз, живучи в так званій цивілізації, ти можеш відчувати страх перед людьми, перед тим, що з тобою може статися в цивілізованому суспільстві. У Гімалаях Ви живете в будинку з глини один або лише з двома людьми. А якщо кудись виходили, хотів додому, то треба було пройти через ліси, гори, річки. І все це Я робила сам! Тепер, думаючи про це, ох... Я не впевнена, чи зможу зробити це знову.Я була молодшою. І Я так любила той світ – той вільний світ, той безстрашний світ, який Я втратила. Я втратила так багато речей, у тому числі це. Але такий світ для мене один із найцінніших. Я цього не знала знання такої кількості людей може дати вам набагато більше багажу, ніж коли ви один, навіть якщо ви не несете нічого з їхнього багажу. Ніхто цього не бачить. Але це більш обтяжливо, ніж коли ти живеш один майже без копійки. Кожен день треба рахувати свої копійки. Ви не можете витратити більше, ніж Ви вже планували витратити.На той момент у мене справді не було багато грошей, і я ніколи не хотіла просити грошей у свого колишнього чоловіка на поїздку в Гімалаї. Отже, якщо я мала гроші, Я витрачала; якби не мала, то все, треба було йти. Але оскільки Я жила так скромно – кілька (веганських) чапаті, зроблених власноруч перед глинобитним будинком із сухих дров у лісі, – то Ви можете протриматися довго з дуже невеликими грошима. В Індії це набагато дешевше, ніж в інших країнах. А якщо Ви перебуваєте в гірській місцевості, як-от Гімалаї, це навіть розумніше. Але якщо Ви заглибитеся в Гімалаї, це може бути більш клопітним, тому що там у вас немає ні ресторану, ні їжі – нічого немає.Навіть іноді пощастить знайти когось на вулиці, просто посеред лісової вулиці – якщо в лісі є вулиця – може, є молодий чоловік із металевою ємністю з пшеничним борошном, а потім Ви можете мати, можливо, лише одне чапаті – якщо вам пощастить, якщо Ви прийшли рано. Якщо Ви прийдете пізніше, то всі паломники будуть мало не стрибати на його піч і просити їжі. Тоді миттєво той його маленький металевий контейнер зникне. Всі повинні піти, він теж.На тих лісових стежках часом нікого не побачиш. Рідко, час від часу, вам може пощастити випадково натрапити на ченця, якогось літнього ченця, і в нього на голові є лише пластикова плівка, зроблена з гілок дерева неподалік кимось із його відданих або, можливо, ним самим. А під цим шматком пластику є маленька піч, і вугілля має бути гарячим і горіти весь час, навіть якщо воно покрите попелом, тому що він ніколи не матиме шансу знову розпалити вогонь, якби той вогонь згас, якщо вугілля згасло. Тому що ніхто не піде туди і не віддасть його; навколо нього нікого немає на милі.Таку доріжку можна побачити тільки влітку, коли зійде сніг глибоко в річку Ганг десь неподалік. Потім по ньому можна ходити. Це лише для паломництва. Цими стежками ніхто ніколи не ходить. Деякі з них дуже віддалені, а також дуже небезпечні. І монах, Я думаю, він залишився там лише тимчасово, тому що паломники приходять і йдуть і, можливо, можуть допомогти йому також вижити іноді, поки він не піде далі в Гаумук або десь вище в Гімалаях, де ніколи немає нікого, жодної душі відвідування. Ці часи Я дуже ціную, як найкращий час у своєму житті.Photo Caption: Прагнення до справжньої краси.
